Що таке оклюзія?
Оклюзія, інакше змикання, – це відношення зубів верхньої щелепи до нижньої, тобто верхніх і нижніх зубів, під час нормальної функції жування та мовлення. У стоматології оклюзія відіграє ключову роль у підтриманні здоров'я й функції порожнини рота, а також у запобіганні серйозним проблемам зі здоров'ям, таким як пошкодження зубів, вади прикусу, хвороби скронево-нижньощелепних суглобів і головний біль.
Фізіологічні та нефізіологічні аспекти оклюзії
Правильна оклюзія повинна забезпечувати вільні рухи нижньої щелепи та язика, а також рівномірний розподіл сили під час жування на всі зуби. У разі неправильної оклюзії може виникати незбалансованість сил і непропорційне навантаження на окремі зуби.
Цей стан може призводити до болю зубів, їхнього стирання, тріщин і рухомості. У пацієнта можуть також з'явитися загальні симптоми, такі як головний біль, біль жувальних м'язів і біль м'язів плечового пояса, особливо в ділянці шиї та потилиці, а також бруксизм. Додатково можуть виникати клацання, тріск чи перескакування в скронево-нижньощелепному суглобі. Щоб усвідомити масштаб явища дисфункції жувального апарату (TMD), джерела повідомляють, що у США на TMD страждають від 5 до 12% усього населення (близько 16,5–40 млн із населення 330 млн осіб).
Причини неправильної оклюзії
Патологічна оклюзія може з'явитися в будь-якому віці і є наслідком травм та вад прикусу, а також неналежної гігієни та стоматологічного догляду. Неправильні пломби, брак зубів і дефекти мають дуже важливе значення для оклюзії. Також у разі браку зубів важливе правильне припасування протезів. Величезним, хоч і недооціненим, чинником, що впливає на оклюзійну хворобу, є стресовий спосіб життя, який іноді спричиняє сильне стискання зубів, звичне обгризання нігтів чи предметів, таких як ручка чи олівець. З погляду пацієнта важливо зрозуміти, наскільки шкідливими є ці звички, і повністю їх усунути.
Діагностика та лікування
Прогноз щодо вилікування сприятливий за умови раннього розпізнавання змін і впровадження комплексного лікування – не лише стоматологічного, а й у плані фізіотерапевтичної реабілітації м'язів обличчя та психотерапії. Лікування оклюзії може охоплювати модифікацію ортодонтичного апарата, вирівнювання зубів і навіть хірургію скронево-нижньощелепного суглоба.
Лікування оклюзійної хвороби потребує детальної діагностики. Основним елементом є лікарське опитування – пацієнт описує свої відчуття, ознаки та симптоми порушень оклюзії. Наступний крок – аналіз стану зубів на основі результату рентген- і УЗД-обстеження скронево-нижньощелепних суглобів і жувальних м'язів. На цьому етапі проводяться також численні функціональні обстеження та анатомічні відбитки.
Сучасні методи лікування оклюзійних дисфункцій
Одним із методів, що дозволяють повний аналіз проблем пацієнта та планування комплексного лікування, є депрограматор Койса. Ця знімна пластина дозволяє лікарю оцінити оклюзійні умови, їхню якість, стабільність і правильність. Інтерпретація отриманої інформації дозволяє оцінити ступінь оклюзії та потребу можливої терапії.
Нині в діагностиці оклюзійних порушень провідним є аксіографічне обстеження. Цифровий аксіограф реєструє рухи нижньої щелепи пацієнта. Отримана інформація слугує для проєктування спеціальної оклюзійної шини, що дозволяє в майбутньому відновити оклюзійні відношення завдяки застосуванню ортодонтичного, протетичного, імплантологічного лікування чи естетичної стоматології.
Корисним є також внутрішньоротовий сканер. Відскановані й зіставлені зубні дуги програма розміщує у віртуальному артикуляторі, щоб виконати протетичну роботу в динамічній артикуляції. Задля більшої індивідуалізації рекомендується вимірювання лицьовою дугою, взяття функціональних прикусів і внесення цих значень до віртуального артикулятора. Вибір методів і тривалість терапії зумовлюють оклюзійні умови та стан скронево-нижньощелепного суглоба пацієнта. Відмова від лікування загрожує серйозними ускладненнями, значним зниженням комфорту життя й навіть утратою зубів.
Шинотерапія
Існують три головні види шин, що застосовуються в лікуванні дисфункції жувального апарату:
- Релаксаційні шини – зосереджені на полегшенні болю та розслабленні м'язів (так звана міорелаксація). Вони ґрунтуються на принципах рефлекторно-біомеханічного впливу на м'язово-суглобові структури стоматогнатичної системи. Зазвичай їх використовують кілька тижнів, найчастіше вночі.
- Репозиційні шини – змінюють просторове положення нижньої щелепи та суглобового диска в скронево-нижньощелепному суглобі стосовно верхньої щелепи. Для цілодобового використання. Застосовуються при порушеннях просторової конфігурації скронево-нижньощелепного суглоба.
- Стабілізаційні шини – стабілізують нижню щелепу у відповідному положенні в суглобі.
Замкнене коло болю
Біль → зростання напруження м'язів → втома → біль → зростання напруження м'язів… Це часта проблема пацієнтів із порушеннями оклюзії та TMD. Чинник, що запускає біль, спричиняє зростаюче напруження в жувальних м'язах, які, своєю чергою, перевтомлені постійною роботою, виробляють молочну кислоту.
Молочна кислота виробляється в тканинах після інтенсивного фізичного зусилля, коли м'язи під час активності не отримують достатньої кількості кисню. Тоді ми маємо справу з відомою нам усім «крепатурою». Вона, своєю чергою, спричиняє біль м'язів, що є стресогенним чинником для організму й призводить до мимовільного зростання напруження м'язів у відповідь на больовий подразник.
Дослідження
-
Occlusal interventions for managing temporomandibular disorders
Singh B. P., Singh N., Jayaraman S., Kirubakaran R., Joseph S., Muthu M. S., Jivnani H., Hua F. (2024) · Cochrane Database of Systematic Reviews · систематичний огляд Cochrane
Немає надійних доказів, що рутинна корекція змикання або капи лікують чи запобігають скронево-нижньочелюстним розладам у всіх пацієнтів. Тактика має бути щадною, зворотною та підібраною до симптомів.
-
Effect of occlusal splint on oxidative stress markers and psychological aspects of chronic temporomandibular pain: a randomized controlled trial
Alajbeg I. Z., Vrbanović E., Lapić I., Alajbeg I., Vuletić L. (2020) · Scientific Reports · рандомізоване контрольоване дослідження
У пацієнтів із м'язово-фасціальним болем стабілізаційна капа покращувала частину симптомів, але користь треба читати на тлі природної змінності скарг. Капа є зворотним засобом, а не підставою для постійної перебудови змикання.
-
Long-term Effectiveness of Occlusal Splint Therapy Compared to Placebo in Patients with Chronic Temporomandibular Disorders
Vrbanović E., Alajbeg I. Z. (2019) · Acta Stomatologica Croatica · рандомізоване дослідження з плацебо
Порівняння стабілізаційної капи з пристроєм плацебо показало, що частина полегшення болю та функції може походити від неспецифічних ефектів. Це підтримує обережне, поступове лікування замість обіцянки однієї механічної причини.